Запоріжжя – місто прагматичних виборців
Таку думку висловила доктор соціологічних наук Елліна Позднякова-Кирбят’єва:
– Наближається час виборчих перегонів. Вже 5 вересня офіційно стартуватиме виборча кампанія місцевих виборів. І полетять обіцянки: «за все хороше і проти всього поганого».
Мені ж більше імпонує підхід міського голови Володимира Буряка – працювати з конкретними планами, з чіткими термінами, котрі вказують, що і коли буде збудовано, відремонтовано, відкрито тощо. Він вважає, що люди мають знати усі плани міської влади, аби, по-перше, контролювати їхнє виконання, по-друге, мати можливість впливати на їхній порядок та реалізацію. Партія, яку він заснував – «Партія Володимира Буряка «Єднання» – також цілком логічний і, як підтверджує соціологія, очікуваний запоріжцями крок. Аби продовжити позитивні перетворення в нашому місті, меру потрібна конструктивна підтримка міської ради – тому партія вже зі старту має неабияку підтримку містян.
З іншого боку, як політолог, я бачу легке «божевілля» – понад 25 партій планують брати участь у місцевих виборах. Похід за владою відбуватиметься в різних «компаніях». Хтось прориватиметься за допомогою центральних партій, які вже показали свою безпорадність у парламенті. Хтось хоче йти від партій з інших міст – так, є і такі, хоча це доволі дивно: навіщо це брати участь у місцевих виборах поза своїми містами?
Що можуть запропонувати запоріжцям загальнонаціональні партії та партії з інших міст, що можуть дати лідери цих партій? Зазвичай нічого, окрім реклами самих себе на біл-бордах та у телевізорі. Ніяких реальних справ у Запоріжжі за ними немає, а тих грошей, які вони витрачають на рекламу та піар, цілком би вистачило на побудову невеличкого скверу або ремонт значної ділянки дороги.
В цьому підході я бачу якесь зневажливе ставлення до запоріжців. Лідери або «спонсори» таких партій вважають, що можна, витративши мільйони доларів на рекламу та піар, просто «забити мозок» запоріжцям. Не роблячи нічого для міста по суті.
Або ще так: загальнонаціональні партії знову йдуть із популістськими гаслами «мова, віра, армія, війна, мир» тощо. Але, по-перше, як це стосується міського господарства? По-друге, як на ці глобальні питання можуть впливати місцеві ради? Відповідь – абсолютно ніяк. І по-третє, що заважає таким партіям займатись вирішенням цих питань у Верховній раді, де вони мають велике представництво? Знову демагогія і ніякої реальної справи. Знову нам пропонують людей, які ані процесів містоуправління не розуміють, ані жодного управлінського досвіду не мають.
Вочевидь запоріжці також бачать цю зневагу з боку «великих» загальнонаціональних партій, тому ці партії такі непопулярні в нашому місті, втрачають все більше голосів містян.
Як соціологу, мені доводиться спілкуватися щодня з багатьма запоріжцями. Більшість з них кажуть, що нарешті за стільки років бачать, як наше місто почало змінюватись, багато з них почали знову ним пишатися. І хочуть, щоб ці зміни продовжувалися.
Нам, запоріжцям, зрозуміло, коли йде конкуренція реальних справ, коли обираємо своїх, а ще важливіше – тих, які показали власну компетентність. Кажуть, що найефективніша влада – та, яка має вимогливих виборців. У цьому випадку Запоріжжя останніх 5 років – це ідеальний приклад прагматичних виборців. Нам важливо бути впевненими у тому, що ми маємо вплив на розвиток міста, на його управлінців. Що відповідь від влади можна отримати тут, у Запоріжжі, а не їхати до «партійних князів» у Київ.
Саме, мабуть, завдяки нашій вимогливості, вперше за багато років можемо казати про нове Запоріжжя як про центр регіону, а не лише про індустріально-промислове місто. Можемо бачити благоустрій скверів, пляжів, вулиць, новий сучасний аеропорт, новий міський транспорт та нові маршрути, реформу бібліотек, розвиток малого та середнього бізнесу.
Але цього все ще недостатньо – потрібно багато чого ще зробити та покращити в нашому місті. Або – як каже мер – потрібно продовжити розпочате.