Відпочинок на морі в Україні 2022: що відбувається з курортами під окупацією

255

Розв’язана рф війна та окупація Херсонщини практично паралізували економіку регіону. І в першу чергу це торкнулося туристичної галузі і, зокрема, пляжного туризму. Що саме відбувається з туристичною галуззю Херсонщини в окупації, розбиралися експерти видання «Голос Запорожья».

Приморські курорти Херсонщини — нелюдні і небезпечні

Звичайно, жителі Херсона, Нової Каховки, Мелітополя та інших міст, що перебувають в окупації, незважаючи на рекомендації української влади, поступово починають виходити на море. Однак, на щастя, це лише поодинокі випадки. В принципі, нема до кого їхати і нема до чого їздити. Не кажучи вже про головну причину туристичного затишшя – їхати до моря під окупацією вкрай небезпечно.

Так, у самому Херсоні на ліхтарних стовпах і на дошках оголошень з’явилася реклама «поїздки на море», але відривні листи з номерами телефонів здебільшого залишаються недоторканими.

Великі готелі, пансіонати і бази відпочинку Арабатської стрілки, Скадовська, Лазурного і Залізного порту в абсолютній більшості не працюють.

З міні-готелів працюють лише деякі, а ті лише номінально, адже гостей практично немає. Довгострокова оренда відчуває себе трохи краще за рахунок переселенців з міст, зруйнованих окупантами.

При цьому ціни на оренду житла в цьому році формуються за принципом «хто скільки дасть» і найчастіше не мають нічого спільного зі звичною економією пляжного туризму в попередні роки.

На узбережжі Скадовська кілька разів лунали вибухи. В Лазурному вигляді відпочиваючі підірвалися на шахті. Періодично людей з і без того порожніх пляжів відганяють військові окупаційного контингенту. За їхніми словами, це робиться з міркувань безпеки.

Кілограм азовських креветок на Арабатці зараз коштує 30 гривень. Минулого літа маленька чарка коштувала б стільки. Імпортна продукція коштує дорого, а овочі та фрукти майже даремно. Люди виживають, як можуть, намагаючись заробити будь-яку копійку.

На Кінбурнській косі ведуться бойові дії, окупанти спалюють заповідні соснові ліси, так як бояться партизанів. Ці ліси були висаджені на чистому піску зусиллями місцевих лісогосподарських підприємств в середині минулого століття. Багато лісівників потім цю роботу привезли в могилу, адже небезпечні отрути для людини використовувалися для захисту молодого лісу від шкідників в СРСР. І зараз цього мало позитивно оціненого багатьма спадщиною СРСР теж майже не залишилося.

Острів Джарилгач, в свою чергу, став повністю безлюдним — в минулі роки, незважаючи на свій «безлюдний» статус, він був одним з головних екскурсійних і пляжних центрів півдня України. Зараз такі екскурсії стали неактуальними.

Соляна дорога

Протягом багатьох років проект «Соляна дорога» створювався для розвитку туризму в небережних районах Херсонської області спільними зусиллями туристичної компанії з Нової Каховки «Фініст-Тур», керівництва органів місцевого самоврядування Каховки, Бериславського, Генічеського та районів, міст Херсон та Нова Каховка за підтримки Фонду USAID. Програма туру постійно представлялася на Таврійському туристичному конгресі, щороку до неї приєднувалися все нові учасники, в основному місцеві фермери і підприємці.

Зараз «Соляна дорога» в запустіння. Одна з її ключових локацій, виноробня «Шато князя Трубецького», опинилася під обстрілом. Стародавня садиба була пошкоджена, а потім перетворена в казарми для окупантів, була розграбована унікальна колекція вин. Фабрика коньяку «Таврія» не працює, а окупанти поступово грабують склади з рештою готової продукції.

Елітні витримані сири з козячого молока з крафтової сироварні в селі Мар’янівка продаються просто так на ринку, адже продавати їх більше ніде.

Парк-заповідник «Асканія-Нова» не працює. Численні бази відпочинку в басейнах Дніпра також не працюють, а база відпочинку «Шилова балка» під Бериславом була повністю зруйнована в результаті російських обстрілів.

Продукти

Половину продукції в Херсонській області імпортують окупанти з Криму. Звичайно, подача відбувається на залишковій основі. Неякісний російський корм з пальмового парафіну і сої, який погано купується в РФ, йде в Крим. Те, що не купили навіть в Криму, йде далі в Херсонську і Запорізьку області. Ціни захмарні, в 1,5-2 рази вище, ніж в контрольованій частині України.

Крім російської продукції, на прилавках є продукція місцевих виробників з Херсона, Каховки, Мелітополя і Бердянська. Коштують вони набагато дешевше. Більшість з них — це овочі, риба, борошно або м’ясні вироби. Є, звичайно, кондитерські вироби, але останні нечисленні і дорогі.

Транспорт

У середині червня міжміські автобусні перевезення відновилися в межах окупованих територій України. Автобуси з Криму до Херсона приїжджають абсолютно порожніми, а ось в зворотному напрямку квитки купити не можна. Щодня з області виїжджає 1000-1500 чоловік, а повертається 50-70. Всього виїхало близько 50 відсотків жителів, як правило, це люди працездатного віку.

Зв’язок

На початку червня росіяни відключили окуповані території Херсонської та Запорізької областей від українського мобільного зв’язку та інтернету. З цієї причини перестали працювати останні філії банків, які раніше намагалися вижити офлайн — збирали комунальні та податкові платежі і сплачували з цих грошей соціальні виплати. Жителі залишалися не тільки без готівки, але і без зв’язку один з одним. А також без зв’язку зі своїми родичами в інших регіонах України та за кордоном, без можливості користуватися онлайн-банкінгом та іншими сервісами, що вимагають смс-авторизації.

Однак через деякий час «російський інтернет» з його жорсткою цензурою був включений. При цьому окупаційна влада періодично намагається заблокувати роботу VPN і месенджерів, але технічно зробити цього не може, тому часто доступ в інтернет просто зникає. З’явився мобільний зв’язок від невідомого кримського «оператора», який доступний лише в районних центрах. З цих номерів в Україну та інші країни немає можливості дзвонити, вхідні дзвінки і СМС також не проходять. Мобільний інтернет працює тільки рано вранці і пізно ввечері.

Єдиний спосіб мати український номер на окупованій території – скористатися українською IP-телефонією. Цю послугу надають lifecell та Інтертелеком, але, можливо, є й інші оператори.

Туризм в Одеській та Миколаївській областях vs Херсонської області

Літо 2022 року в Одесі вперше після закінчення Другої світової війни проходить без відпочиваючих. Купання в морі і перебування на пляжах заборонені військово-цивільною адміністрацією. Але, незважаючи на відсутність курортного сезону, працюють практично всі кафе і ресторани міста. Відкриті обидва аквапарки — «Гаваї» і «Одеса».

Також в Аркадії є нічні клуби, які стали однією з сучасних візитних карток міста — «Ітака», «Ібіца» і «Червона лінія». Всі вони, як і деякі готелі, мають власні зони відпочинку біля моря і види басейнів. Ціни на шезлонг біля басейну коливаються від 150 до 500 гривень, а пляжне бунгало для компанії коштує від 600 до 1900 гривень. Алкоголь дозволяється продавати з 9 ранку до 8 вечора, тому кафе і ресторани працюють в основному днем. До 21:00 все вщухає і закривається.

Звичайно, в місті є приїжджі, але більшість з них приїхали в місто, рятуючись від війни і не можуть дозволити собі витрачатися на ресторани і басейни. Тому самі «сміливі» змушували туристів забиратися в море прямо через паркани і червоні стрічки. Такі вилазки часто закінчуються розмовою з поліцією і штрафом. Ті, хто хитріше, відправляються на нудистський пляж, на дикі пляжі Фонтанки і Грибовки, але цей трюк часто обертається трагедією. 11 червня на пляжі в Грибівці невстановлений вибуховий пристрій підірвав відпочиваючого в морі. Також кілька разів російські протикорабельні міни, зірвані штормом з якоря, плавали до берегів Одеси, але всі вони були знешкоджені військовими саперами, тому принаймні жертв тут не було.

Цього літа дачники знову приїхали до Чорноморська. Специфікою цього міста є велика кількість «куренів» — будинків, побудованих на місці човнових гаражів прямо на пляжі.  При цьому протягом багатьох років зсуви поглинають цілі вулиці. Людину, яка купила собі заповітне майно в зоні зсуву на узбережжі, взагалі важко налякати. З 2019 року одеська адміністрація розпочала активне знесення пошкоджених будівель та будівництво берегових споруд. Так що війна — це лише один з непростих епізодів життя чорноморського дачника, який ніяк не впливає на бажання провести літо біля моря.

Білгород-Дністровський і Вилкове в цьому році були абсолютно без туристів. Міст через Дністровський лиман кілька разів був обстріляний і не працює. А 23 травня прикордонники ввели заборону на проїзд по трасі Одеса-Рені в районі Дністровського лиману для чоловіків віком від 18 до 60 років.

Вилкове

У курортних селищах Катранка і Рассейка влада вжила ще більш радикальних заходів по боротьбі з несанкціонованим відпочинком — розібрали пішохідні мости, що ведуть через лимани на заміновані пляжі, щоб уникнути висадки ворожої морської піхоти.

Курорт Сергіївка був обстріляний в перший день липня, де ракети знищили два пансіонати і багатоквартирний будинок. Люди гинули. Тож про продовження сезону цього року явно не може бути й мови. У Миколаївській області теж немає відпочиваючих — йдуть бої з окупантами. Обстрілюють міста Миколаїв та Очаків. У Коблево, згідно з повідомленням ОК «Південь» 21 червня, хвилі вивели на берег ще одну морську міну. На відстані близько 50 метрів вона безконтрольно здетонувала. На щастя, саме через відсутність людей на пляжі і в прибережних водах ніхто не постраждав.

Висновки

Під час всіх воєн або стихійних лих першою страждає туристична галузь. У 21 столітті це вже сталося в Єгипті, Тунісі, Таїланді, Туреччині, Непалі та інших країнах. Україна не стала винятком.

Але, тим не менш, відпочинок біля моря в Україні в 2022 році можливий під час війни — поки що тільки в Одесі.

У свою чергу, зайняті Азовські та Чорноморські курорти навіть не можуть бути враховані. Адже йти на територію, на якій лежить і панує тоталітарне безправ’я, схоже на повне божевілля.

Навпаки, необхідно залишати окуповані території. Не тільки для того, щоб убезпечити себе і своїх близьких, а й для того, щоб не брати особисту участь в господарській діяльності окупантів своєю працею і своїми грошима. Щоб прямо чи опосередковано не платити їм податки, не стояти під телекамерами в чергах за гуманітарною допомогою та пільгами. Не бути заручниками, від імені яких російська окупаційна влада поширювала брехню. Але, на жаль, у багатьох залишилися просто немає матеріальної можливості піти.

Вам также могут понравиться